Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м.Київ справа №П/800/499/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Донець О.Є.,

Логвиненко А.О.,

Мороз Л.Л.,

Мороз В.Ф.,

секретар судового засідання - Загородня М.О.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідача - Белінської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_7 до Вищої ради юстиції України про визнання незаконним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 звернувся з адміністративним позовом до Вищої ради юстиції, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення від 24 грудня 2015 року «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_7 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є незаконним та політично мотивованим, таким, що не відповідає позиціям, викладених у рішенні Європейського Суду з прав людини від 27 травня 2013 року у справі «Волков проти України». Вважає, що відповідачем безпідставно застосовано ч.4 ст.96 Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» з наступними змінами, якою передбачено, що дисциплінарне стягнення до суддів застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності судді або перебування його у відпустці, оскільки, в силу ст.58 Конституції України, застосуванню підлягає ст.43 Закону України «Про Вищу раду юстиції», яка діяла на час надходження скарги Хмельницької міської ради, і якою передбачено коротші строки притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Вказує, що строки притягнення до відповідальності судді спливли. Також зазначає про безпідставне незастосування Вищою радою юстиції положень п.5 абз.2 ч.6 ст.93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла на момент прийняття скарги), оскільки у зверненні Хмельницька міська рада посилалась лише на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, а тому відповідач повинен був повернути скаргу без розгляду, а не в порушення ст.124 Конституції України переглядати судові акти, керуючись повноваженнями суду вищої інстанції. Крім того, зазначає, що ВРЮ незаконно надається оцінка діям лише одного судді, оскільки процесуальні документи, на які скаржиться Хмельницька міська рада, прийняті та підписані колегією суддів у відповідності до вимог ГПК України. Вважає, що ВРЮ безпідставно застосовано найтяжче дисциплінарне стягнення до судді, який працює на посаді 27 років, має позитивну характеристику та до якого не застосовано жодного дисциплінарного стягнення, через винесення абсолютно законних процесуальних документів, і не допустила можливості застосувати інший вид дисциплінарного стягнення, що є порушенням принципу пропорційного застосування стягнень, про які іде мова у рішенні Європейського суду з прав людини від 27 травня 2013 року у справі «Волков проти України». Вказує про невиконання відповідачем постанови Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2015 року, якою визнано незаконною бездіяльність ВРЮ та зобов'язано відповідача невідкладно розглянути заяву про звільнення з посади судді у відставку в порядку ч.3 ст.120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У додаткових поясненнях від 08 лютого 2016 року представником позивача також зазначено, що відповідачем всупереч власного регламенту призначено доповідачем по дисциплінарній справі члена Вищої ради юстиції ОСОБА_9, який не є членом дисциплінарної секції Вищої ради юстиції, відповідачем не надано достовірних доказів того, що рішення прийнято у відповідності до вимог законодавства шляхом таємного голосування та що за оскаржуване рішення проголосувала необхідна кількість членів Вищої ради юстиції.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, викладені у адміністративному позові та поясненнях.

Відповідач - Вища рада юстиції у поданих запереченнях просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зазначає про докладне та у повному обсязі викладення у оскаржуваному рішенні обставин, які мали значення та стали підставою для його прийняття, з наведенням норм чинного законодавства, які були порушенні позивачем при здійсненні правосуддя, а також висновки з посиланням на підтверджуючі документи, до яких дійшла Вища рада юстиції після дослідження усіх обставин у їх сукупності. Стосовно доводів позивача про відкриття дисциплінарної справи відносно одного судді відповідач зазначив, що у скарзі Хмельницька міська рада скаржиться на дії лише головуючого судді ОСОБА_7, а тому, керуючись принципом індивідуалізації юридичної відповідальності, в межах поточної дисциплінарної справи Вища рада юстиції надала оцінку саме діям судді ОСОБА_7 Щодо строків притягнення до відповідальності відповідач повідомив, що на час вирішення суддею ОСОБА_7 питання щодо прийняття до провадження касаційної скарги Хмельницької міської ради законодавством не було встановлено строк для вирішення питання про звільнення судді за порушення присяги, тому підлягав застосуванню трирічний строк, передбачений ч.4 ст.96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на даний час, як такий, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи. Вказує, що строк, протягом якого Вищою радою юстиції могло бути прийнято рішення про внесення подання про звільнення ОСОБА_7 з посади за порушення присяги, не сплинув. Щодо тверджень позивача про перегляд ВРЮ судових рішень відповідач зазначає, що Радою при здійсненні повноважень жодним чином не втручалася у здійснення правосуддя та процес прийняття судового рішення, а надана оцінка діям судді при розгляді справи щодо дотримання присяги. Відносно доводів позивача про невиконання постанови Вищого адміністративного суду України від 16 листопада 2015 року відповідачем зазначено, що вказана постанова не набрала законної сили, оскільки ухвалою Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року відкрито провадження про її перегляд.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечує, зазначаючи про законність оскаржуваного рішення Вищої ради юстиції просить в позові відмовити.

У зв'язку з ненаданням відповідачем заперечень щодо позову, матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення та належним чином завіреної копії рішення, за клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи, а також клопотаннями представників позивачів про витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладався з 25 січня 2016 року до 08 лютого 2016 року, у судовому засіданні оголошувалась перерва з 08 лютого 2016 року до 09 лютого 2016 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_7, 1960 року народження, з грудня 1988 року обіймав посади державного арбітра, арбітра, судді господарського суду Донецької області. Постановою Верховної Ради України від 12 липня 2001 року №2669-ІІІ «Про обрання суддів» обраний на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду безстроково. Постановою Верховної ради України від 19 лютого 2009 року №1030-VІ «Про обрання суддів» обраний на посаду судді Вищого господарського суду України безстроково.

20 червня 2012 року до Вищого господарського суду України через Рівненський апеляційний господарський суд надійшла касаційна скарга Хмельницької міської ради на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26 квітня 2012 року у справі №20/5025/2131/11, яка передана судді ВГСУ ОСОБА_7 для вирішення питання про прийняття її до провадження.

Ухвалою від 25 червня 2012 року колегією суддів Вищого господарського суду України під головуванням судді ОСОБА_7, за участю суддів Прокопанич Г.К., Хрипуна О.О. касаційна скарга Хмельницької міської ради повернута у зв'язку з недотриманням вимог розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме п.4 ч.1 ст.111-3 ГПК України, з посиланням на те, що особа, яка подала касаційну скаргу не додала до неї документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірах.

Вказана ухвала мотивована тим, що згідно з положеннями п.14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року №15 (яка на даний час зберігає чинність відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21 листопада 2011 року № 01-06/1625/2011), при перерахуванні судового збору з рахунку платника додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: «Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення. Зазначена вимога скаржником не дотримана, оскільки на звороті платіжного доручення від 04 травня 2012 року № 583 відсутній вищевказаний напис.

Хмельницька міська рада 06 липня 2012 року повторно звернулася до Вищого господарського суду України через Рівненський апеляційний господарський суд з касаційною скаргою № 02-15-1429 у справі № 20/5025/2131/11, а також із заявою про поновлення строку на подання касаційної скарги, про що свідчать відповідні відмітки на касаційній скарзі та заяві про поновлення строку для подання касаційної скарги у справі № 20/5025/2131/11. До Вищого господарського суду касаційна скарга та заява надійшли 14 серпня 2012 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16 серпня 2012 року колегією суддів під головуванням судді ОСОБА_7 та за участю суддів Барицької Т.Л., Хрипуна О.О. Хмельницькій міській раді відмовлено у відновленні пропущеного строку для подачі касаційної скарги, касаційна скарга повернута скаржнику.

Вказана ухвала суду мотивована тим, що недодержання скаржником вимог ст.111 ГПК України щодо форми та змісту касаційної скарги протягом встановленого процесуального строку для касаційного оскарження акта суду попередньої інстанції не є поважною причиною пропуску такого строку, а отже, не може бути підставою для його відновлення. Інших причин, які є дійсно непереборними і які не залежали від волі скаржника, останнім не наведено, а тому колегія суддів не знайшла підстав для відновлення пропущеного скаржником строку на касаційне оскарження.

З аналогічних підстав, ухвалою ВГСУ у складі суддів ОСОБА_7, Прокопанич Г.К., Хрипуна О.О. від 25 червня 2012 року повернуто касаційну скаргу виконавчого комітету Хмельницької міської ради через недотримання ст.111-3 ГПК України: на звороті платіжного доручення від 04 травня 2012 року № 582 відсутній напис: «Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)». Також, ухвалою від 25 червня 2012 року у складі вказаної колегії повернуто касаційну скаргу прокуратури Хмельницької області через невідповідність вимогам п.3 ч.1 ст.111-3 ГПК України. Виконавчий комітет Хмельницької міської ради та прокуратура Хмельницької області повторно звернулися до ВГСУ з касаційними скаргами та заявами про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Ухвалами від 16 серпня 2012 року колегією суддів ВГСУ під головуванням судді ОСОБА_7 за участю суддів Барицької Т.Л. та Хрипуна О.О. відмовлено виконавчому комітету Хмельницької міської ради та прокуратурі Хмельницької області у поновленні строку на касаційне оскарження у зв'язку з тим, що недотримання ст.111 ГПК України щодо форми та змісту касаційної скарги не є поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження.

Хмельницька міська рада звернулася до Верховного Суду України через ВГСУ із заявою про перегляд ухвал ВГСУ від 25 червня та 16 серпня 2012 року у справі № 20/5025/2131/11 з посиланням на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права.

Ухвалою від 24 грудня 2012 року у справі № 20/5025/2131/11 Хмельницькій міській раді відмовлено у допуску до провадження Верховного Суду України, оскільки п.1 ст.111-16 ГПК України не передбачено перегляд рішень суду касаційної інстанції у разі неоднакового застосування норм процесуального права.

13 червня 2014 року до Вищої ради юстиції надійшло звернення народного депутата України VII скликання Сабія І.М. від 27 травня 2014 року, скероване колишнім заступником Генерального прокурора України ОСОБА_11, та 09 липня 2014 року - звернення Хмельницької міської ради від 27 травня 2014 року, скероване колишнім головою Комітету Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя ОСОБА_12, щодо порушення суддею Вищого господарського суду України ОСОБА_7 норм процесуального законодавства під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі № 20/5025/2131/11.

У вказаних зверненнях заявники просили Вищу раду юстиції притягнути до відповідальності суддю ВГС України ОСОБА_7 та розглянути питання щодо перебування його на посаді судді у зв'язку із упередженістю та безпідставною відмовою у допуску до правосуддя, тобто здійснити перевірку зазначених у зверненнях обставин на предмет порушення суддею ОСОБА_7 присяги судді чи дисциплінарного проступку.

10 листопада 2015 року дисциплінарною секцією Вищої ради юстиції ухвалено висновок, яким Вищій раді юстиції рекомендовано постановити ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ВГСУ ОСОБА_7

За результатами розгляду звернень та висновку дисциплінарної секції Вищої ради юстиції від 10 листопада 2015 року Вища рада юстиції 17 листопада 2015 року постановила ухвалу про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді ВГСУ ОСОБА_7

Членом Вищої ради юстиції ОСОБА_9 за наслідками розгляду дисциплінарної справи складено висновок від 23 листопада 2015 року, яким запропоновано дисциплінарній секції прийняти висновок щодо рекомендування Вищій раді юстиції внести подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді ВГСУ за порушення присяги.

На засіданні 01 грудня 2015 року дисциплінарна секція Вищої ради юстиції дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції внести подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді ВГСУ за порушення присяги.

24 грудня 2015 року Вища рада юстиції, за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої за зверненнями Хмельницької міської ради та народного депутата України VІ скликання Сабія І.М., керуючись п.5 ч.5 ст.126 Конституції України та ст.ст.27, 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції», прийняла рішення №1202/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_7 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги».

У вказаному рішенні Вища рада юстиції прийшла до висновку, що допущене суддею ОСОБА_7 недбале ставлення до виконання професійних обов'язків судді під час вирішення питання про прийняття до провадження касаційної скарги Хмельницької міської ради у справі №20/5025/2131/11 та необґрунтоване позбавлення права Хмельницької міської ради на касаційне оскарження та права на безсторонній та справедливий суд, свідчить про вчинення суддею ОСОБА_7 дій, які підривають авторитет правосуддя та ставить під сумнів довіру до суду та правосуддя з боку суспільства, а відтак про порушення суддею ОСОБА_7 присяги судді.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 8 Розділу ІІ «Прикінцеві те перехідні положення» Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» Закон (набрав чинності 29 березня 2015 року) встановлено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.126 Конституції України суддя звільняється з посади у разі порушення ним присяги.

Згідно положень ст.105 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (у редакції Закону, що діяла на момент надходження до ВРЮ звернень Хмельницької міської ради та народного депутата), факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією судді України або Вищою радою юстиції; звільнення судді з посади у разі порушення ним присяги відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України «Про Вищу раду юстиції».

Як встановлено ч.2 ст.32 Закону України «Про вищу раду юстиції», провадження щодо звільнення судді за порушення присяги проводиться за правилами і у строки, передбачені для здійснення дисциплінарного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.84 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин, дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють: Вища кваліфікаційна комісія суддів України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів; Вища рада юстиції - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України (ст.85 вищевказаного Закону).

При цьому, частиною 14 ст.86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у вказаній редакції передбачалося, що Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду юстиції».

Статтею 43 Закону України «Про Вищу раду юстиції», у редакції, що діяла на час вчинення дій, щодо яких подано скарги Хмельницькою міською радою (25 червня та 16 серпня 2012 року), дисциплінарне стягнення до судді застосовується Вищою радою юстиції не пізніше шести місяців після виявлення проступку, не враховуючи часу тимчасової непрацездатності судді або перебування його у відпустці, але не пізніше року з дня вчинення проступку.

За такими обставинами, виходячи із положень вищевказаної норми закону, з урахуванням спливу річного терміну з моменту вчинення проступку, строк застосування дисциплінарного стягнення за дії, вчинені у червні - серпні 2012 року, закінчився у серпні 2013 року.

Стосовно доводів відповідача, наведених як у оскаржуваному рішенні від 24 грудня 2015 року № 1202/0/15-15, так і у запереченнях на адміністративний позов, щодо застосування строку, встановленого ч.4 ст.96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Оскільки дії судді мали місце до втрати чинності статтею 43 Закону України «Про Вищу раду юстиції» (виключена згідно із Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»), яка передбачала коротші строки застосування дисциплінарного стягнення, ніж чинне законодавство, норма ч.4 ст.96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у чинній редакції не має зворотної дії в часі. Це по-перше.

По-друге, дійсно, Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» викладено у новій редакції Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (далі також Закон №2453-VI), пунктом 6 частини першої статті 97 якого до переліку дисциплінарних стягнень включено таке стягнення, як висновок про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги. Також, був встановлений новий строк застосування дисциплінарного стягнення, відповідно до ч.4 ст.96 Закону № 2453-VI у новій редакції (чинна з 29 березня 2015 року) дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

При цьому, ч.4 ст.87 Закону № 2453-VI у редакції, чинній на момент вчинення дій та подання звернень, які стали підставою для винесення відповідачем оскаржуваного рішення, передбачалось, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше шести місяців із дня відкриття провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Відповідно до ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що це рішення не обмежується вирішенням персонального питання конкретної особи, а стосується принципів діяльності державної влади в Україні. У ньому Європейський Суд з прав людини констатував, що ця справа викриває серйозні системні проблеми функціонування судової системи України, якими є: відсутність реального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, що спричиняє політичну та іншу залежність судів і суддів; політизованість механізму формування суддівського корпусу, яка виявляється в істотному політичному впливі на нього та «ручному» керуванні ним. Європейський Суд з прав людини зазначив, що в Україні не встановлено строків давності для застосування звільнення судді з посади за порушення присяги, а його підстави - нечіткі й неоднозначні. Це зумовлює непередбачуваність і вибірковість застосування заходів відповідальності суддів; абсолютну беззахисність суддів перед безпідставним дисциплінарним переслідуванням, зокрема перед обвинуваченням у порушенні присяги.

Суд зауважив, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень. З рішення ВАСУ у справі заявника та доводів Уряду вбачається, що національне законодавство не передбачало будь-яких часових обмежень для проваджень щодо звільнення з посади судді за «порушення присяги». Хоча Суд не вважає за належне вказувати на те, наскільки тривалим повинен бути строк давності, він вважає, що такий підхід, коли строк притягнення до дисциплінарної відповідальності у дисциплінарних справах, які стосуються суддів, є невизначеним, становить серйозну загрозу принципові юридичної визначеності та остаточності. За цих обставин Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що у цьому відношенні було порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України в рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, зокрема, зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Отже, відсутність встановленого законом строку давності звільнення судді з посади за порушення присяги ні в якому разі не може свідчити про те, що строк застосування дисциплінарного стягнення у вигляді внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги до 29 березня 2015 року не був обмеженим, про що безпідставно та помилково зазначає відповідач, оскільки це не відповідає змісту та суті рішення Європейського Суду у справі «Олександр Волков проти України». За аналогією закону (ч.7 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства), а також з урахуванням віднесення звільнення за порушення присяги судді до дисциплінарної відповідальності, підлягає застосуванню строк накладення дисциплінарного стягнення, встановлений законом на момент вчинення проступку. Трирічний строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, встановлений ч.4 ст.96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягає засуванню до проступків, вчинених після 29 березня 2015 року, зворотна дія вказаної норми на правовідносини, що виникли до 29 березня 2015 року, є неприпустимою.

За вказаними обставинами, зважаючи, що дії, які стали підставою для здійснення дисциплінарного провадження - винесення ухвал про повернення касаційних скарг, вчинені 25 червня 2012 року та 16 серпня 2012 року, строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, в тому числі з урахуванням часу тимчасової непрацездатності та знаходження позивача у відпустці у період з червня 2012 року по листопад 2015 року сукупно більше 500 календарних днів, на момент відкриття дисциплінарного провадження та розгляду дисциплінарної справи закінчився, що свідчить про протиправність застосування до позивача дисциплінарного стягнення та оскаржуваного рішення від 24 грудня 2015 року № 1202/0/15-15. Закінчення строку давності притягнення до дисциплінарної відповідальності, як окрема підстава відмови у відкритті дисциплінарної справи відповідно до ч.9 ст.95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є безумовною підставою для відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності без надання оцінки наявності або відсутності в діях судді дисциплінарного проступку.

У зв'язку з цим питання наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, а також інші обставини щодо дотримання відповідачем встановленої законом процедури здійснення дисциплінарного провадження суд не обговорює.

Керуючись ст.ст.18, 159-163, 167, 171-1, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_7 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції від 24 грудня 2015 року №1202/0/15-15 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді ОСОБА_7 з посади судді Вищого господарського суду України за порушення присяги».

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання заяви про перегляд Верховним Судом України постанова набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Верховного Суду України за наслідками такого перегляду.

Судді